— Так, я трохи одужала, але, як і раніше, залишилася красивою! — грайливо промовила дівчина, поправляючи волосся. Артур у цей момент міг думати тільки про те, як би швидше втекти від цієї пампушки.

Артур навіть не помітив, як виявився зачарований дівчиною із сайту знайомств. Її фотографія полонила його: довге світле волосся, карі очі, струнка фігура.

Він зайшов на сайт без особливих намірів, просто щоб глянути, але її анкета миттєво привернула його увагу. Він відразу поставив лайк, і на його подив, вона не тільки відповіла взаємністю, а й сама написала першою, зробивши комплімент і запропонувавши зустрітися.

Трохи хвилюючись, Артур купив невеликий букет троянд і подався на зустріч. Очікуючи, він сидів на лавці біля фонтану в парку, уявляючи, як вона підійде до нього — струнка, як на фото. Ось на горизонті з’явилася дівчина, але це не була вона. Дівчина, яка минула повз, навіть не глянула на Артура.

Через кілька хвилин він помітив, як до нього наближається постать, набагато пишніша, ніж він очікував. Він ніяк не міг зрозуміти, чому ця жінка прямує саме до нього. Може, вона просто спитає дорогу, але…

• Артур? Цей букет для мене? — з усмішкою спитала вона.

Артур відчув, як земля йде з-під ніг. Він був приголомшений її зовнішністю, яка так сильно відрізнялася від побаченого на фото.

• Так, я трохи набрала вагу, але все одно залишилася такою ж красивою, — спробувала розрядити обстановку дівчина, але Артур був розгублений.

— Небагато? — пробурмотів він. — На фотографіях ти виглядала кілограмів на шістдесят, а тут… ти важиш понад сто?

Дівчина зніяковіла і відвела погляд.

— Сто тридцять, — тихо відповіла вона. — Я довго хворіла і сильно набрала вагу. Але я вже працюю над собою і скоро знову виглядатиму, як на тих фото.

Артур міг би просто піти, залишивши її одну із розбитим серцем. Але щось усередині його втримало. Можливо, це була її щирість або боязкість, з якою вона зізналася у своїй вазі.

— Гаразд, давай прогуляємось, — неохоче запропонував він.

Прогулянка була напруженою. Артур не міг приховати своє розчарування, а дівчина намагалася здаватися життєрадісною та веселою.

Але поступово лід між ними почав танути. Вони розмовляли, сміялися, ділилися історіями зі свого життя. І що більше Артур впізнавав її, то більше вона йому подобалася.

Він зрозумів, що її вага – це не головне. Найважливіше її доброта, почуття гумору, розум і щирість.

Наприкінці вечора Артур провів її додому, і на прощання вони ніяково поцілувалися.

Це був не пристрасний поцілунок, а скоріше знак того, що вони готові надати один одному шанс. Шанс дізнатися один про одного краще і, можливо, побудувати щось справжнє.

Артур не знав, що буде далі. Але він вирішив ризикнути, бо вже почав закохуватися в цю дівчину з добрим серцем та карими очима.

Можливо, такий результат подій уявляла собі дівчина, яка приховала свою реальну вагу, коли йшла побачення з Артуром. Але коли вона підійшла до лавочки, на якій він сидів і чекав на неї, Артур різко вилаявся, побачивши не те, чого очікував, кинув букет на землю і поспішно пішов. Рита підняла квіти та повернулася додому. Це було найкоротше побачення у її житті…